Codein напиток Lean (лин) Кропоткин

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Итак, я двинулся к месту, где этот делец обычно тусует. Мой дух волновался от предстоящего веселья. Встреча с ним была почти как свидание с девушкой, только на этот раз я обрадовался бы более своей плотице. Чертовский колесико, которое даст мне волшебное путешествие в глубины сознания.

Станция метро была переполнена, такая же суета, как внутри моей головы. Люди толпились, как муравьи на кусочке сахара. Понятия не имею, как я выжил в этой толпе, но в один прекрасный момент я оказался на месте встречи.

Вот он, мой герой! Да, это был именно он – мой делец. Он подошел ко мне, медленно вытянув руку и передал мне свои закладки. Ко мне вернулось ощущение полной жизни, я чувствовал, как кровь в жилах бурлит и готова к неистовству. Я заплатил ему и двинулся в путь.

Пришедши в библиотеку, я нашел уютное местечко в глубине помещения, где мог спокойно расправиться со своими новыми приобретениями. Открыл книгу, где были самые интересные стихи, и засунул туда парочку закладок – моих закладок. Ритмичные строки и слова стали казаться такими же живыми, как и мои мысли в наркотическом опьянении. Я погрузился в свое собственное пространство, где никто не смог бы меня остановить. Знаете, я чувствовал, что между строки просачивается моя собственная жизнь, и каждая строчка оправдывала мое существование.

Эти слова, как колесико, вращались в моей голове, создавая свою собственную реальность. Я превратился в двинутого эстета, созидателя новых миров и искателя истины. В этом состоянии, я мог забыть о наркотическом опьянении и просто наслаждаться красотой слов, которые живут на страницах книг.

Погруженный в свои мысли и смеси, я был на грани безумия и гениальности. И когда я закончил свое чтиво, я понял, что сила сосредоточения, связанная с наркотиками, это не просто пустая фраза. Это ощущение погружения внутрь себя, поглощение тебя полностью и потрясающий контроль над своим сознанием.

Но как это часто бывает, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Я вернулся к реальности с головой, когда услышал голоса охранников библиотеки. Их шаги стали все более громкими, а меня одолевала паника. Я схватил свои закладки и выбежал из здания, как будто за мной гнались собаки.

Я споткнулся, чувствуя, что силы покидают меня, но смог выбраться из этой жадной клещи, оставив мусора позади. Ширка, закладки и наркотическое опьянение исчезли, но память о том эйфорическом состоянии останется со мной навсегда.

Так что, парни, не бойтесь этих колесиков и закладок, если вы готовы погрузиться в мир, который никогда не знает границ. Но помните, что это всего лишь кратковременный побег от реальности. Не забывайте о важном - быть двинутым иногда может быть опасно...